Dima PROKOPOV - Любов останньою ніколи не буває

Тебе нема нема тепла
І день за два в журбі минає
Коли тебе у снах нема
Я прокидаючись згораю
Мовчить у промені струна
Душа на споминах не грає
Я залишаючись один
Без тебе долю не признаю
Пробач за сльози що пекучими були
Коли за чварами нас доля обіймала
Пробач за весни що для тебе не цвіли
І не карай за те що боляче кохав я
Веди мене через життя як через храм
Де пам'ять молодість закоханим вертає
Не знаю хто але так праведно сказав
Любов останньою ніколи не буває